Микола Моженко
Сьогодні ми є свідками все більш широкого використання споживачами нового способу розповсюдження музичного контенту – стрімінгових аудіосервісів. Вони використовують потокову передачу медіаданих (відео, звук, текст, графіку) які споживач безперервно отримує від провайдера потокового мовлення. Тобто, споживач слухає музику чи дивиться відео, так би мовити, в режимі реального часу, отримуючи медіа-інформацію через інтернет.
Відколи було винайдено пристрої для запису звуку, постала проблема їх розповсюдження та формування музичного звукозаписуючого бізнесу і дистрибуції, комерційного розповсюдження звукозаписів .
Продаж воскових циліндрів для перших звукозаписуючих та звуковідтворюючих пристроїв був досить обмеженим, оскільки не була вирішена економічно і технологічно проблема ефективного тиражування таких звукозаписів. Значно більший успіх чекав на грамплатівки, які майже все ХХ сторіччя були домінуючим аналоговим музичним носієм. І хоча цифрова ера, здавалось, назавжди витіснить платівки з музичного ринку, проте цього не трапилося і невелика але стабільна кількість меломанів і досі віддає перевагу саме грамплатівкам. Касетні аудіомагнітофони здобули широку популярність в 70-90-хх роках минулого сторіччя через свою невелику вартість, проте низька якість звуку не дозволила їм надовго закріпитися на ринку. Інший важливий недолік аналогових медіаносіїв – значна втрата якості звуку при копіюванні звукозаписів на магнітофонах та недовговічність і невелика стійкість до пошкоджень вінілових дисків.
Тому на заміну аналоговим медіаносіям у 80-і роки прийшли цифрові оптичні CD-аудіодиски. Їхніми основними перевагами була висока якість звуку – вона і сьогодні залишається еталонною для музичного ринку, вдалий форм-фактор для широко продажу музичних творів у торгівельних мережах та стійкість СD-дисків до всіляких механічних пошкоджень.
Але нова ера розповсюдження музичного контенту розпочалася з бурхливим розвитком інтернету в середині 1990-хх років. Поява аудіоформату mp3 дозволила значно зменшити розмір файлів (приблизно в 10 разів у порівнянні з некомпресованими аудіофайлами) та зробила можливим обмін ними через інтернет, навіть враховуючи ті невеликі швидкості передачі даних, які були у всесвітній мережі в 90-роки. Пізніше з’явилися більш довершені алгоритми стискання медіа-файлів, а поява високошвидкісного широкосмугового інтернету, пірінгових технологій та трекерів дозволила користувачам легко копіювати та обмінюватися музичним контентом за допомогою файлообмінних мереж. Це призвело до широкого розповсюдження т.з. "музичного піратства”. Основна перевага цифрових технологій – можливість легкого копіювання файлів без втрат інформації стала й великою проблемою для музичного бізнесу. Великі звукозаписуючі компанії, які через піратство несли величезні збитки, ініціювали ряд судових позовів до таких файлообмінних мереж, як Napster та Gnutella, з яких можна було вільно скачати музику.
Боротьба з піратськими сайтами нарешті привела до ідеї, яку запропонував глава компанії Apple Стів Джобс. Це купівля не лише музичних альбомів, а й окремих треків через інтернет-магазин iTunes Store, що перевело проблему споживання музичної продукції у іншу площину. В 2001 році Джобс презентував музичний аудіоплеєр iPod, в якому могли розміститися сотні музичних треків. Тепер для прослуховування музики не потрібен був комп’ютер. Захист аудіофайлів від копіювання та привязка їх до певного пристрою дозволила монетезувати легальний музичний контент. А споживачі тепер могли формувати власні музичні колекції, які зберігали у формі плейлистів, якими легко можна було обмінюватися з друзями.
Інша сфера, де цифрові технології призвели до справжньої революції – це музичне радіо. На зміну прослуховуванню музичних радіостанцій у середньохвильовому та FM-діапазонах (багато радіостанцій припиняють ефірне мовлення і повністю перебазуються в інтернет), сьогодні приходить не лише інтернет-радіо а й навіть створення власних віртуальних радіостанцій з плейлистами, які слухач може формувати за власними побажаннями, де функцію віртуального ді-джея бере на себе комп’ютерна програма, яка попередньо вивчить музичні смаки споживача.
Отже сьогодні ключовим у музичному бізнесі стає поняття плей-листа – тобто набору музичних треків які споживач будете слухати у певній послідовності. Якщо раніше такий відбір робили ді-джеї – на радіо чи на дискотеках, то тепер власні плейлисти пропонують "розумні” інтернет-радіостанції (Pandora, Spotify), які підбирають пісні у стилі вашого улюбленого виконавця, або можна послухати плейлисти музичних експертів або інших користувачів – в Apple Music чи Google Play Music.
Аудіосервіс SoundCloud дозволяє розміщувати в інтернеті власні музичні твори та пропонувати їх для прослуховування всім бажаючим. Великою популярністю користуються також подкасти – записи радіопрограм чи серії тематичних програм, які можна послухати у будь-який зручний час.
Тобто, сьогодні сьогодні споживач може сам формувати своє "музичне меню”, звичайно прислуховуючись до порад друзів, фахівців і комп’ютерних програм. Світ музичної індустрії всього лише за кілька десятків останніх років пройшов еволюцію від продажу окремих музичних творів на аналогових медіаносіях (грамплатівках, касетах), до їх купівлі споживачами у вигляді аудіофайлів через музичні інтернет-магазини (Apple iTunes Store), яким на заміну сьогодні приходять "інтелектуальні” музичні стрімінгові аудіосервіси (Apple Music, Google Play Music, Spotify, Pandora).
(Опубліковано в збірнику наукових праць
Культурно-мистецькі обрії-2016: зб. наук. праць – К. НАКККіМ, 2016. С.157-159)
