Моженко Микола Володимирович,
пошукувач, викладач кафедри звукорежисури КНУКіМ
«Мобільна революція», пов’язана з повсякденним використанням мобільних пристроїв – мобільних телефонів, комунікаторів, смартфонів все більше впливає не лише на наше повсякденне життя, але й на естетику аудіовідеопродукціїї.
Перший патент на пристрій для мобільного зв’язку був виданий в США ще в 1908 році Натану Стубблефільду. Але вперше телефонний дзвінок з використанням аналогового мобільного телефону здійснив 3 квітня 1973 року співробітник фірми «Моторола» доктор Мартін Купер. Бурхливий розвиток мобільних технологій розпочався наприкінці 90-хх років минулого століття з появою цифрових форматів мобільного зв’язку. Окрім функцій самого зв’язку мобільні телефони поступово отримували і додаткові мультимедійні можливості. Спочатку з’явилася послуга для надсилання коротких текстових повідомлень – SMS, потім до цих повідомлень стало можливим додавати звук і зображення (MMS). Незабаром користувачі вже могли слухати в своєму мобільному телефоні FM-радіо, mp-3 плеєр та знімати на вбудовані фото та відеокамери. З’явилися кармані персональні комп’ютери – КПК та смартфони, які, окрім функції мобільного зв’язку вже мали й певні елементи комп’ютеру – процесор та навіть спеціалізовані операційні системи - Symbian OS, Windows Mobile та інші. Тому абсолютно логічною виглядала поява в мобільних телефонах ще й телевізійного приймача.
Такий процес об’єднання різних медіа в одному мобільному пристрої отримав назву конвергенції (від латинського convergo — зближую). Але це не лише просте поєднання різних технологій. Воно створює й нові естетичні феномени, які випливають з його основних властивостей – мобільності, інтерактивності, доступу до Інтернету, можливості фото та відеозйомки. Невеликий розмір екрану мобільних пристроїв суттєво впливає на зміст мобільного контенту – відео- та телепрограм, спеціально призначених для перегляду саме на екрані мобільного телефону.
Четвертий екран.
Минуле ХХ сторіччя серед багатьох різноманітних титулів могло би отримати назву «сторіччям екрану». Розпочавшись з появою на рубежі XIX – XX сторіч кіноекрану, вже в середині сторіччя – в 50-60-хх роках воно вже стає «сторіччям телеекрану», а в 90-хх – екрану персонального комп’ютера. А на межі ХХ-XХI сторіч з’явився новий, четвертий за рахунком екран – екран мобільного телефону, здатний об’єднати в собі найрізноманітніші медіа.
На початковому етапі розвитку екранних технологій щоб переглянути кінофільм на великому екрані глядачі повинні були спеціально для цього йти до кінотеатру. Потім екран з’явився і в житлових помешканнях вже як екран телевізійний. Персональний комп’ютер додав екранним технологіям ще одну дуже важливу якість – можливість інтерактивної взаємодії та вихід до всесвітньої мережі – Інтернету, що перетворило екран з пристрою для перегляду кінофільмів та телепрограм на засіб комунікації. А поєднання ще й з мобільним телефоном перетворило його на екран, який зажди з вами.
|
| Кінематограф | Телебачення | Персональний комп’ютер | Мобільний телефон |
| Де можна дивитися? | кінотеатр | вдома | вдома та на роботі | всюди |
| Що дивитися? | репертуарний кінопоказ | програми телеканалів | будь-який контент | спеціалізовані ТВ-канали, завантажене відео |
| З ким? | колективно | сім’єю та індивідуально | індивідуально | індивідуально |
Таблиця 1. Порівняння 4-х екранів
Проте, як кажуть, недоліки – це продовження переваг. Вперше регулярне мовлення мобільного телебачення було започатковане у 2005 році в Південній Кореї. Тоді ж сталі зрозумілими й певні технологічні обмеження цього медіа, які й вплинули на естетику мобільного контенту. По-перше, це досить високий рівень енергоспоживання мобільних пристроїв. Якщо у режимі телефону ємності акумуляторів вистачає на роботу на протязі кількох діб, то у якості телевізійного приймача мобільний телефон на сьогодні може працювати без підзарядки лише кілька годин. Інший недолік – досить маленький розмір екрану мобільного пристрою - лише кілька сантиметрів. На такому екрані на загальних планах практично неможливо роздивитися деталі. Тому, навряд чи мобільне телебачення витіснить традиційний кіноекран та телеекран домашнього телевізору, який, до того ж, постійно збільшує свої розміри, що дозволяє переглядати на ньому уже програми та фільми, зняті у високій чіткості (High Definition). Недаремно поєднання рідкокристалічних (LCD) та плазмових телевізорів з високоякісними акустичними системами об’ємного звуку (формату 5.1 та більше) отримало назву домашній кінотеатр.
Розважально-інформаційний контент, який можна дивитися по дорозі на роботу чи під час робочої перерви, стоячі у черзі, чи очікуючи на вокзалі, – ось медійна ніша саме для мобільного телебачення. Це можуть бути короткі випуски новин, 5-секундна реклама, прогноз погоди, біржові котирування та інша бізнес-інформація.
Окрім того, мобільне ТБ відкриває й новий ринок контенту, спеціально створеного для мобільних телевізорів. Він може включати в себе нові мобізоди (від поєднання англійських слів – Mobile та episodes) – невеликі епізоди (3-5 хвилин) популярних програм зміст яких враховує специфіку мобільного ТБ. Навіть такі популярні голлівудські серіали, як «Загублені» (Lost), «24» вже випускають й «мобізодні» версії кожної серії. За своїм стилем вони нагадують рекламні трейлери до кінофільмів – а інакше навряд чи можна втиснути в кілька хвилин «мобізоду» майже годинну серію. Стрімкий, «кліповий» монтаж, використання переважно крупних планів, великій розмір титрів, які легко читаються навіть на маленькому екрані мобільного присторою - все це, так би мовити, «родові» ознаки візуальної естетики мобільного телебачення.
Нові мобільні пристрої фірми Apple – телефон iPhone, плеєр iPod, планшетник iPad які, поки що, хоч і не підтримують мобільне телебачення, проте завдячуючи своєму вишуканому дизайну інтерфейсу та великій кількості прихильників, так би мовити, «диктують моду» у сфері споживання спеціалізованого мобільного контенту.
До речі, вже й в програмному забезпеченні для відеомонтажу з’являється підтримка створення контенту для мобільних пристроїв. Наприклад, в Adobe Master Collections CS5 є навіть окрема програма Adobe Device Central для роботи з мобільним контентом. А в Adobe Premiere Pro CS5 та Media Encoder СS5 є спеціальні налаштування, призначені саме для монтажу та перекодування відео для мобільних пристроїв.
Але все ж, головною перевагою мобільного телебачення є його інтерактивність. Ви не залишаєтесь просто пасивним глядачем, а можете приймати активну участь в програмі, яку в цей час переглядаєте. Ви можете проголосувати за того чи іншого учасника програми чи виконавця конкурсу, одразу замовити в телемагазині товар, який вам сподобався або висловити свою думку з приводу того чи іншого політика. Можна скористатися й виходом до Інтернету, якщо вам знадобиться необхідну в цю мить інформація. Ви можете також завантажити щойно відзняті вами на мобільний телефон фотографії чи відеоролики у такі інтернет-сервіси, як YouTube чи Fliсker, або розмістити їх у власному блозі. І при цьому, не обов’язково знаходитися вдома, перед екраном комп’ютера, а можна в цей час гуляти лісом або їхати в громадському транспорті.
Згідно з прогнозами аналітиків, до 2011 року у сфері мобільного мовлення відбудеться справжній вибух і кількість його користувачів може сягнути півмільярда(!) чоловік. Поступово розвивається мобільне телебачення і в Україні. Вже визначено, що національним стандартом мобільного мовлення стане DVB-H. Кілька українських каналів, наприклад інформаційний «24», вже ведуть мовлення у цьому форматі. Проводяться навіть фестивалі фільмів для мобільного ТБ. До речі, студент КНУКіМ (група ТБЗ-15) Павло Шпильовий отримав приз на одному з таких фестивалів.
Отже, поєднання (конвергенція) різноманітних цифрових медіа в одному мобільному пристрої плюс інтерактивність - ось найголовніші властивості мобільного, «четвертого екрану». Безперечно, у мобільного телебачення досить перспективне майбутнє й подальший розвиток своєї власної, «мобільної» естетики.
Опубліковано у збірнику “Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології: Зб, матеріалів Четвертої міжнародної науково-творчої конференції, Київ, 11-12 листопада 2010 р, – К.: ДАКККІМ, 2010, стр. 91-93
