Розвиток людської культури йшов паралельно з розвитком різних медіа. У людства завжди був потяг до створення пристроїв, які б зберігали важливу інформацію, культурні надбання і могли б транслювати її як у просторі - своїм сучасникам, які знаходяться в іншому куточку нашої планети, так і в часі - нащадкам, які будуть жити через роки та сторіччя.
Наприклад, появу книги - одного з перших мобільних пристроїв для зберігання, акумулювання та трансляції людської культури, італійський дослідник Умберто Еко пояснює кочовим характером давньоєврейської та арабської культур, які на відміну, від скажімо давніх єгиптян, не могли зберігати свої культурні надбання, висікаючи їх на величезних пірамідах та обелісках. Тому невеликі кам’яні скрижалі Моїсея (а також пергаментні свитки, папіруси), які кочовий народ міг всюди возити з собою й започаткували той шлях, який привів людство до створення книжної «Галактики Гутенберга», як її назвав канадський філософ Маршал МакЛюен.
Останні кілька десятиріччь буквально змінили характер людської культури, в якій сьогодні активно проходять процеси трансформації нашого сусільства у інформаційно-цифрове, що пов’язано з бурхливим розвитком персональних комп’ютерів та мобільних телекомунікаційних пристроїв, які перетворюють паперову «Галактику Гутенберга» в дигітальний, цифровий культурний Всесвіт. Дигіталізація культури - головна тенденція сучасності - може забезпечити практично вічне зберігання культурних артефактів (точніше, їх цифрових копій) та вільний доступ до них з будь якої точки планети, де є Інтернет. Наша цивілізація сьогодні зберігає майже всі свої знання в Інтернеті - цій сучасній «Александрійській бібліотеці», використовуючи різні пристрої - від персональних комп’ютерів, ноутбуків до смартфонів та планшетників iPad для доступу до віртуальних бібліотечних полиць.
Коли в січні 2010 року голова компанії Apple Стів Джобс представив новий планшетний комп'ютер iPad навряд чи хто міг прогнозувати, що це буде поява не простого нового гаджету, а цілого класу пристроїв, які поєднають в собі персональний комп’ютер, електрону книгу, мультимедійний програвач, ігрову консоль, фото-відео камеру, агрегатор соціальних мереж з доступом до інтернету (як через Wi-Fi, так і 3G-мобільну мережу). Тенденція до конвергенції - злиття багатьох пристроїв в один і їх мініатюризації, досить наглядно проявила себе в еволюції мобільних телефонів, які з простого телефону перетворилися на справжні мультимедійні комбайни - смартфони. Випущений у 2007 році тією ж фірмою Apple iPhone започаткував кардинальні зміни у інтерфейсі - програмі-посереднику між людиною та електронним пристроєм. На відміну від маленького iPhone, який легко розміщується в кишені, iPad має інший форм-фактор - за своїми розмірами та вагою він близький до звичайної книги. І це той самий випадок, коли, як кажуть, розмір та вага маєють значення. Адже читати книгу, або переглядати фільм на екрані мобільного телефону досить незручно, а весь час носити з собою важкі ноутбуки доволі обтяжливо. Проте екран, розміром з книгу, як у iPad, є для нас комфортним й звичним - адже саме такий розмір є результатом багатовікового розвитку книжної культури.
Крім того на чутливому сенсорному екрані можна не лише набирати текст, а й малювати, грати на музичних інструментах, редагувати відзняте фото та відео. І хоча деякі фахівці вважають iPad пристроєм призначеним, перш за все, для комфортного споживання інтелектуального контенту, проте наявність кількох сотень тисяч найрізноманітніших программ для нього свідчить, що iPad став і пристроєм для творчості - полотном для малювання, музичним інструментом. iPad все активніше використовують у освітньому процесі - деякі навчальні заклади навіть видають його своїм учням та студентам. В сусідній Росії розроблений спеціальний планшетний комп’ютер, який повинен замінити шкільні підручніки.
Давньогрецькі філософи та вчені у бесідах з учнями часто малювали пальцем на піску, доводячи теореми або ілюструючи свої думки. І сьогодні палець людини - «вказівний перст», як інструмент для керування мобільними пристороями, став кінцевою ланкою у еволюції різноманітних пристроїв-посереднікив, які мали полегшити спілкування людини з комп’ютером - світлове перо, клавіатура, мишка. Керування віртуальним всесвітом одним лише порухом пальця - це чи не найяскравіша ілюстрація маклюенівського погляду на медіа, як на продовження людського тіла у часі та просторі. А інтуїтивність комп’ютерного інтерфейсу iPad дозволяє легко працювати на ньому як дітям, так і їхнім батькам, і навіть бабусям та дідусям.
В 2011 році, після виходу наступної моделі iPad 2, Джобс заявив про початок ери пост-РС, коли замість громіздких комп’ютрів нас всюди буде супроводжувати цифровий співбесідник - адже на черзі поява голосового управління iPhone та Ipad. А це наблизить планшетний комп’ютер до користувача, стираючи комунікативні бар’єри між ними, роблячи процес роботи на ньому більше схожим на гру.
Та й сам iPad часом нагадує іграшку, коли не тільки діти, а й навіть дорослі та солідні люди перетворюються на homo ludens - «людину, що грається», втамовуючи наш природній потяг до гри, як до моделювання процессу пізнання Всесвіту, здолання перешкод на своєму шляху та пошуку істини.
Моженко Микола Володимирович
старший викладач КНУКіМ
