Розвиток музичних аудіосервісів.

Микола Моженко

Сьогодні ми є свідками все більш широкого використання споживачами нового способу розповсюдження музичного контенту – стрімінгових аудіосервісів. Вони використовують потокову передачу медіаданих (відео, звук, текст, графіку) які споживач безперервно отримує від провайдера потокового мовлення. Тобто, споживач слухає музику чи дивиться відео, так би мовити, в режимі реального часу, отримуючи медіа-інформацію через інтернет.

Відколи було винайдено пристрої для запису звуку, постала проблема їх розповсюдження та формування музичного звукозаписуючого бізнесу і дистрибуції, комерційного розповсюдження звукозаписів .
Продаж воскових циліндрів для перших звукозаписуючих та звуковідтворюючих пристроїв був досить обмеженим, оскільки не була вирішена економічно і технологічно проблема ефективного тиражування таких звукозаписів. Значно більший успіх чекав на грамплатівки, які майже все ХХ сторіччя були домінуючим аналоговим музичним носієм. І хоча цифрова ера, здавалось, назавжди витіснить платівки з музичного ринку, проте цього не трапилося і невелика але стабільна кількість меломанів і досі віддає перевагу саме грамплатівкам. Касетні аудіомагнітофони здобули широку популярність в 70-90-хх роках минулого сторіччя через свою невелику вартість, проте низька якість звуку не дозволила їм надовго закріпитися на ринку. Інший важливий недолік аналогових медіаносіїв – значна втрата якості звуку при копіюванні звукозаписів на магнітофонах та недовговічність і невелика стійкість до пошкоджень вінілових дисків.
Тому на заміну аналоговим медіаносіям у 80-і роки прийшли цифрові оптичні CD-аудіодиски. Їхніми основними перевагами була висока якість звуку – вона і сьогодні залишається еталонною для музичного ринку, вдалий форм-фактор для широко продажу музичних творів у торгівельних мережах та стійкість СD-дисків до всіляких механічних пошкоджень.

Але нова ера розповсюдження музичного контенту розпочалася з бурхливим розвитком інтернету в середині 1990-хх років. Поява аудіоформату mp3 дозволила значно зменшити розмір файлів (приблизно в 10 разів у порівнянні з некомпресованими аудіофайлами) та зробила можливим обмін ними через інтернет, навіть враховуючи ті невеликі швидкості передачі даних, які були у всесвітній мережі в 90-роки. Пізніше з’явилися більш довершені алгоритми стискання медіа-файлів, а поява високошвидкісного широкосмугового інтернету, пірінгових технологій та трекерів дозволила користувачам легко копіювати та обмінюватися музичним контентом за допомогою файлообмінних мереж. Це призвело до широкого розповсюдження т.з. "музичного піратства”. Основна перевага цифрових технологій – можливість легкого копіювання файлів без втрат інформації стала й великою проблемою для музичного бізнесу. Великі звукозаписуючі компанії, які через піратство несли величезні збитки, ініціювали ряд судових позовів до таких файлообмінних мереж, як Napster та Gnutella, з яких можна було вільно скачати музику.

Боротьба з піратськими сайтами нарешті привела до ідеї, яку запропонував глава компанії Apple Стів Джобс. Це купівля не лише музичних альбомів, а й окремих треків через інтернет-магазин iTunes Store, що перевело проблему споживання музичної продукції у іншу площину. В 2001 році Джобс презентував музичний аудіоплеєр iPod, в якому могли розміститися сотні музичних треків. Тепер для прослуховування музики не потрібен був комп’ютер. Захист аудіофайлів від копіювання та привязка їх до певного пристрою дозволила монетезувати легальний музичний контент. А споживачі тепер могли формувати власні музичні колекції, які зберігали у формі плейлистів, якими легко можна було обмінюватися з друзями.

Інша сфера, де цифрові технології призвели до справжньої революції – це музичне радіо. На зміну прослуховуванню музичних радіостанцій у середньохвильовому та FM-діапазонах (багато радіостанцій припиняють ефірне мовлення і повністю перебазуються в інтернет), сьогодні приходить не лише інтернет-радіо а й навіть створення власних віртуальних радіостанцій з плейлистами, які слухач може формувати за власними побажаннями, де функцію віртуального ді-джея бере на себе комп’ютерна програма, яка попередньо вивчить музичні смаки споживача.

Отже сьогодні ключовим у музичному бізнесі стає поняття плей-листа – тобто набору музичних треків які споживач будете слухати у певній послідовності. Якщо раніше такий відбір робили ді-джеї – на радіо чи на дискотеках, то тепер власні плейлисти пропонують "розумні” інтернет-радіостанції (Pandora, Spotify), які підбирають пісні у стилі вашого улюбленого виконавця, або можна послухати плейлисти музичних експертів або інших користувачів – в Apple Music чи Google Play Music.
Аудіосервіс SoundCloud дозволяє розміщувати в інтернеті власні музичні твори та пропонувати їх для прослуховування всім бажаючим. Великою популярністю користуються також подкасти – записи радіопрограм чи серії тематичних програм, які можна послухати у будь-який зручний час.

Тобто, сьогодні сьогодні споживач може сам формувати своє "музичне меню”, звичайно прислуховуючись до порад друзів, фахівців і комп’ютерних програм. Світ музичної індустрії всього лише за кілька десятків останніх років пройшов еволюцію від продажу окремих музичних творів на аналогових медіаносіях (грамплатівках, касетах), до їх купівлі споживачами у вигляді аудіофайлів через музичні інтернет-магазини (Apple iTunes Store), яким на заміну сьогодні приходять "інтелектуальні” музичні стрімінгові аудіосервіси (Apple Music, Google Play Music, Spotify, Pandora).

(Опубліковано в збірнику наукових праць

Культурно-мистецькі обрії-2016: зб. наук. праць – К. НАКККіМ, 2016. С.157-159)

Телевидение вчера, сегодня, завтра

Прошлое, настоящее и будущее вещательных технологий

Каким будет телевидение через 25 лет?  

Вряд ли найдется человек, который сможет точно предсказать это, но общие тенденции развития телевидения будущего закладываются уже сегодня. Однако, кроме чисто технологической стороны вопроса,внедрение новых технологий в телевизионной сфере требует учета и других факторов, в-первую очередь, - экономического (насколько прибыльным будет применение этой технологии и по карману ли она потребителю) и социально-эстетического - какие социальные и эстетические запросы людей эта технология сможет удовлетворить.

Для того,чтобы понять как быстро технологии меняют наш мир, достаточно оглянутся  в прошлое, скажем, на те же 25 лет. Мы с вами окажемся в конце 80-хх годов прошлого столетия. В СССР - горбачевская "перестройка и гласность", на телеэкранах появляются новые молодые лица и новые программы, страна словно просыпается от многолетнего идеологического летаргического сна. И одним из двигателей перестройки безусловно стало именно телевидение - прямые трансляции и телемосты со странами Запада взбудоражили умы, на советском телевидении впервые появились видеоклипы и реклама. Слово «плюрализм» начало обретает свой подлинный смысл. Что касается технической оснащенности, то зрители могли выбирать из 2-х общенациональных каналов, в тогда еще Украинской ССР, к ним добавлялся еще и третий, республиканский канал.В середине 80-хх советское телевидение, наконец, стало полностью цветным - даже областные телецентры были укомплектованы оборудованием, позволявшим вести телетрансляцию в цвете. 

Вскоре в стране появятся первые спутниковые антенны и рухнет телевизионная "берлинская стена" - количество каналов со всего мира, которые теперь могли смотреть наши соотечественники вырастет в десятки раз. Для тех, кому спутниковое ТВ было не по карману, могли приобщится к другому телевизионному сервису - в крупных городах и даже райцентрах, как грибы после дождя, начинают расти студии кабельного телевидения.

После распада СССР и обретения Украиной независимости начали появляться новые украинские телеканалы, которым необходимо было найти свое место в эфире. Поэтому началось активное освоение для телевещания наряду с метровым и дециметрового диапазона, что позволило значительно увеличить количество принимаемых через эфир телеканалов. Наряду с несколькими общенациональными «универсальными» каналами начали появляться и специализированные тематические каналы - музыкальные, новостные,спортивные, научно-популярные, детские, киноканалы. И хотя телекомпании стран бывшего СССР поначалу сильно отставали от западного ТВ и в технологическом и в профессиональном плане, но это отставание,со-временем, постепенно сокращалось.

 В конце 80-хх зарождался и второй технологический гигант, который сегодня изменил коммуникационный облик планеты до неузнаваемости - это всемирная сеть Интернет. В это трудно поверить, но всего 10 лет назад еще не было не Facebook, ни Twitter, ни Youtube! Facebook был основан Майклом Цукенбергом в 2004 году и на сегодняшний день охватывает более миллиарда пользователей по всей планете. Twitter, созданный в 2006 году - имеет около 500 миллионов пользователей. YouTube был основан в 2005 году - и ежедневное количество просмотров достигло 4 млрд.!) 

В сборнике «Even Higher” ("Еще выше"), посвященном исследованию тенденций развития телевидения будущего, английский журналист Крис Форрестер пишет,что сегодня социальные сети становятся настоящими «ньюсмейкерами» - загруженные на Youtube ролики с горячих точек планеты часто становятся основным источником видеоинформации даже для телеканалов. Более того, теперь пользователь может создавать даже свои собственные каналы на Youtube - чем не персональное телевидение!

Известный культуролог Александр Генис использовал для описания эволюции нашего телевидения интересную «кулинарную» метафору. Так советское, «однопрограммное» телевидение, со ставшей ритуальной программой «Время», транслировавшейся в 9 часов вечера сразу по всем каналам, он сравнил с комплексным обедом в советском общепите. (О разнообразии «телевизионного меню» в те времена ходил даже такой анекдот. Когда некий советский телезритель во время просмотра программы «Время» начал переключал каналы в надежде увидеть хоть что-то другое, то на одним из каналов он наткнулся на кгбэшника который погрозив пальцем, произнес с экрана телевизора – «я тебя попереключаю!»).

Позже, когда на телевидении, наряду с несколькими общенациональными появилось множество разнообразных тематических каналов, то у зрителя появилась возможность выбор "телеблюд"– как в ресторанном меню. Наконец, современное цифровое телевидение, позволяет зрителю самому формировать свое телевизионное меню, используя, например такие услуги, как «видео по запросу». Это - своеобразный телевизионный «шведский стол». Если продолжить метафору Гениса, то пользователей YouTube вполне можно сравнить с посетителями ресторана, которые выполняют функцию шеф-повара - сами готовят себе блюда :-).

 

Сегодня мы находимся на пороге нового революционного технологического скачка в развитии телевидения - перехода на цифровое вещание. Эта «цифровая революция» может внешне и не такая заметная, как, скажем, появления цветного телевидения, однако по своей важности - это ключевой этап в развитии телевидения.

Вообще процесс дигитализации медиа - перехода их на цифровые технологии идет уже давно и повсеместно. Телевидение здесь даже немного отстает от других медиа. Вспомним - первыми исчезли виниловые пластинки, затем аудио- и видеокассеты - их заменили цифровые CD и DVD-диски. Сегодня уже практически не осталось пленочных любительских фото- и киноаппаратов - вместо них используют встроенные в смартфоны камеры. Да и профессиональное кино постепенно расстается с кинопленкой.

В чем же суть этой цифровой медиа-революции? Сведя все наши данные - текст, видео, звук, изображение к цифровому биту (то есть, набору 1 и 0) мы получили возможность не только хранить практически вечно наши фото, видео и звукозаписи, но и с помощью компьютерных программ легко редактировать их, применять к ним различные эффекты. Цифровые данные легче обрабатываются, сжимаются и передаются по каналам связи, они менее подвержены помехам, чем аналоговые сигналы.

Более того, цифровые технологии позволяют "смешивать" различные медиа, что раньше принципиально невозможно было сделать - например, "скрестить" интернет и телевидение, получая своеобразный "медиа-гибрид" - IPTV (Internet Protocol Television). Такие процессы даже получили "биологическое" название - конвергенция медиа. 

Первыми, еще в середине 90-xx годов освоили "цифру" спутниковые вещатели, затем цифровое телевидение начало внедрятся на кабельном телевидении и сейчас пришел черед наиболее распространенного эфирного вещания. Переломным в развитии цифрового телевидения должен стать 2015 год - именно тогда большинство стран планируют полностью перейти на цифровое вещание и отключить аналоговые передатчики.

Что же принесет нам цифровое телевидение - DVB (Digital Video Broadcasting)? Итак,сегодня на смену "большой тройке" аналоговых форматов вещания - PAL, SECAM, NTSC приходит "большая цифровая тройка" стандартов цифрового вещания - ATSC (США и Северной Америке), ISDB (Япония, Филиппины, Латинская Америка) и DVB (Европа, Африка, Азия и Австралия). Впрочем, Китай решил развивать свой собственный стандарт - DTMB.

К традиционным методам доставки контента - эфирному телевизионному вещанию DVB-T (Т - terrestrial - наземное), вещанию через спутник DVB-S (S-sattelite - спутник), кабельному вещание DVB-C (C - Cable) добавилось - мобильное телевидение DVB-H (Handheld - переносной, портативный, ручной). Существуют и такие "экзотические" форматы как DVB-SH - гибрид спутникового и мобильного телевидения. Кроме того, становится все более популярным и вещание через сеть интернет - IPTV (Internet Protocol Television). Для него тоже разработан свой стандарт - DVB-IPTV. Цифровые стандарты развиваются настолько быстро, что на смену первому поколению уже приходят более совершенные стандарты второго поколения (Second Generation)- DVB-T2, DVB-C2, DVB-S2.

В Украине был принят стандарт цифрового эфирного вещания DVB-T2 на который страна должна полностью перейти к 2015 году. Украинские телезрители смогут бесплатно смотреть 32 телеканала в отличном качестве (правда для этого им прийдется приобрести специальные приставки). Также можно будет слушать цифровое радио, а встроенный сервис EPG (Electronic Program Guide -электронный телегид) позволит зрителям одним нажатием кнопки ознакомится с программой телепередач. В будущем зрители смогут также смотреть и каналы, работающие в высоком разрешении HD (High-Definition).

Впрочем, списывать со счетов основных конкурентов эфирного вещания - спутниковое и кабельное ТВ преждевременно, тем более, что сегодня транслировать телевизионный сигнал без использования спутников практически нереально.

Люксембургская компания SES - один из пионеров спутникового вещания в мире (в том числе и цифрового) обладает 52 спутниками расположенными на геостационарной орбите, которые позволяют принимать сигнал 99 процентам населения Земли - активно развивает спутниковое телевидение и в Украине. 

Спутниковые антенны сегодня все чаще можно увидеть в украинских селах - ведь для некоторых "телеманов" и 32 канала может оказаться недостаточно, тем более, что у многих зрителей возникает желание посмотреть, скажем, российские (на востоке Украины) или польские, венгерские (на западе страны) каналы, либо “Дискавери» или «National Geographic” - а увидеть их в сельской местности можно только через спутник. И если в городе есть альтернативы - кабельное телевидение или просмотр программ через интернет, то в селе спутниковая антенна - единственное окно в мир. К тому же, именно спутниковые вещатели самые "продвинутые" и склонны к инновациям - одним из факторов является то, что кроме использования передовых "космических" технологий их клиенты также более платежеспособны и готовы выкладывать деньги за эти самые новые технологии. Поэтому и цифровое вещание, и HD, и 3D появлялись, в первую очередь, именно на спутниковом ТВ. 

Кабельное телевидение сегодня тоже активно модернизируется. Использование технологий широкополосного доступа Broadband (здесь пионером на украинском рынке является компания "Воля") позволяет использовать один телевизионный кабель не только для просмотра телепрограмм, но и для прослушивания радиостанций, и подключения к интернету. 

На украинском рынке начинают появляться и другие современные технологии, которые уже давно доступны западным пользователям.

Особенно популярны различные интернет-сервисы с телевизионным "уклоном".

Например, Smart TV - "умное ТВ" превращает телеприемник в небольшой компьютер. На таком телевизоре можно смотреть ролики с YouTube, звонить по Skype, просматривать вашу ленту новостей на Twitter и Facebook. Некоторые фирмы на украинском рынке (Megogo.net, Divan.Tv, Oll.Tv и др.) уже предлагают просмотр фильмов и телепередач по вашему выбору на вашем "умном" телевизоре или компьютере.

Напомним, что услугу "Video on Demand" - "видео по запросу" - цифровой прокат фильмов в интернете, используя технологию потокового мультимедиа, одной из первых начала развивать американская фирма Netflix. Другой сервис  - сatch up («вслед за эфиром») — это технология, позволяющая смотреть телевизионные передачи с помощью интернета через некоторое время после их выхода в телевизионный эфир. Его продвигает американская Hulu.com.

Поскольку обе эти компании работают только на территории США, то появление их украинских аналогов не может не радовать. 

А недавнее открытие в Украине Apple iTunes Store позволило запустить в стране и сервис Apple TV - теперь можно покупать, слушать и смотреть лицензионную музыку и фильмы в SD и HD-качестве не только на компьютерах Мас и iPad, но и на любом телевизоре. 

А что же ожидает нас в ближайшем будущем? Чтобы ответить на этот вопрос в 2011 году была создана международная группа из специалистов в области телевидения, которая получила название «Future of Broadcast television» (FoB TV). Целью этой инициативы и является определение основных направлений развития телевидения, а также создание в будущем единого глобального телестандарта, который бы охватывал не только наземное, но и мобильное и интернет-вещание, с поддержкой изображения сверхвысокого разрешения (Ultra HDTV) и новых схем кодирования данных (таких как HEVC).

Для развития отрасли важно, чтобы телепроизводители все время внедряли новые "технологические аттракционы" ("Объемный звук", 3D-стерео изображение, Smart TV и т.д.), которые заставляли бы потребителя обновлять свой "телепарк" как можно чаще. "Гонка аттракционов" должна способствовать и появлению новых технологий на ТВ.

Уже сейчас можно определить основные направления развития вещательных технологии в ближайшем будущем:

Во-первых, - это улучшение качества и размера телевизионного изображения. Сначала планируется переход на стандарты высокой четкости HDTV (размер изображения - 1280х720 и 1920х1080 пикселей), а затем и на Ultra High Definition Television (UHDTV) - 4К (3840 × 2160) и даже 8К (7680 × 4320), что почти соответствует разрешению в киностандарте IMAX!

«Гонка разрешений» может продолжаться бесконечно, но есть ли в ней смысл? Ведь разницу в качестве изображения можно будет увидеть только на телевизорах с огромными экранами, стоимость которых сегодня вполне сопоставима со стоимостью автомобиля! Еще одно из возможных направлений развития ТВ - появление к телевизорах «новых измерений» - 3D, 4D и т.д. Новые «аттракционы» вполне могут подтолкнуть пользователей к покупке новых телевизоров, которые будут поддерживать новые "измерения". В более отдаленном будущем возможно появление и голографического телевидения.

Во-вторых, - это изменение способов доставки телевизионного контента. К традиционным способам - эфирному, спутниковому и кабельному, уже сегодня добавляются использование мобильных сетей и интернета (IPTV). Новые, более эффективные технологии сжатия видеоизображения (HEVC/H.265), которые будут совершенствоваться и в дальнейшем, позволят передавать изображение более высокого качества по уже существующим каналам связи. Перспективными могут оказаться и различные "гибридные решения" - скажем, получение ТВ-сигнала через спутник и обратная связь через интернет.

В-третьих, увеличиться количество устройств с помощью которых можно будет смотреть ТВ. Кроме больших и маленьких телевизоров телепрограммы уже сегодня можно смотреть на экранах компьютера, планшета или смартфона. Очки дополнительной реальности, разработанные Google, - тоже потенциальный телеэкран. Постоянное же увеличение размеров телевизора приведет к появлению в домах будущего целых "видеостен" - вот на них то и можно будет увидеть разницу между изображением в 4К и 8К! 

В-четвертых, технологии интерактивности будут способствовать и изменению способа формирования телевизионных программ. Видеобиблиотеки фильмов и телепрограмм позволят посмотреть заинтересовавшую вас программу в любое удобное для вас время. Глубокая интеграция социальных сетей и телевидения позволит не только развивать интерактивное телевидение, но и сделать ту же телерекламу (ну куда же без нее даже в будущем!) более адресной и индивидуализированной - подросткам не нужно будет смотреть оды моющим средствам, а людей старшего поколения не будут раздражать призывом попробовать очередной напиток-энерджайзер...    

Более подробно об этих технологиях будущего мы планируем рассказать в наших последующих публикациях.

Итак, останется ли телевидение таким же каким мы его знаем сегодня - «ящиком» для получение новостей и просмотра телепрограмм, только лишь в супервысоком разрешении и с безумно красивой трехмерной голографической картинкой, (то есть,по-сути, устройством для потребления информационного фастфуда) или зритель действительно сможет сам выбирать, формировать и даже создавать свое собственное "телевизионное меню" - тем самым намного ужесточив конкуренцию производителей телепродукции, среди которых вполне может оказаться и он сам - точный ответ на этот вопрос мы узнаем, наверное, только лет через 25… 

Від скрижалів Моїсея до iPad

Розвиток людської культури йшов паралельно з розвитком різних медіа. У людства завжди був потяг до створення пристроїв, які б зберігали важливу інформацію, культурні надбання і могли б транслювати її як у просторі - своїм сучасникам, які знаходяться в іншому куточку нашої планети, так і в часі - нащадкам, які будуть жити через роки та сторіччя.

Наприклад, появу книги - одного з перших мобільних пристроїв для зберігання, акумулювання та трансляції людської культури, італійський дослідник Умберто Еко пояснює кочовим характером давньоєврейської та арабської культур, які на відміну, від скажімо давніх єгиптян, не могли зберігати свої культурні надбання, висікаючи їх на величезних пірамідах та обелісках. Тому невеликі кам’яні скрижалі Моїсея (а також пергаментні свитки, папіруси), які кочовий народ міг всюди возити з собою й започаткували той шлях, який привів людство до створення книжної «Галактики Гутенберга», як її назвав канадський філософ Маршал МакЛюен.

Останні кілька десятиріччь буквально змінили характер людської культури, в якій сьогодні активно проходять процеси трансформації нашого сусільства у інформаційно-цифрове, що пов’язано з бурхливим розвитком персональних комп’ютерів та мобільних телекомунікаційних пристроїв, які перетворюють паперову «Галактику Гутенберга» в дигітальний, цифровий культурний Всесвіт.  Дигіталізація культури - головна тенденція сучасності - може забезпечити практично вічне зберігання культурних артефактів (точніше, їх цифрових копій) та вільний доступ до них з будь якої точки планети, де є Інтернет. Наша цивілізація сьогодні зберігає майже всі свої знання в Інтернеті - цій сучасній «Александрійській бібліотеці», використовуючи різні пристрої - від  персональних комп’ютерів, ноутбуків до смартфонів та планшетників iPad для доступу до віртуальних бібліотечних полиць.

Коли в січні 2010 року голова компанії Apple Стів Джобс представив новий планшетний комп'ютер iPad навряд чи хто міг прогнозувати, що це буде поява не простого нового гаджету, а цілого класу пристроїв, які поєднають в собі персональний комп’ютер, електрону книгу, мультимедійний програвач, ігрову консоль, фото-відео камеру, агрегатор соціальних мереж з доступом до інтернету (як через Wi-Fi, так і 3G-мобільну мережу). Тенденція до конвергенції - злиття багатьох пристроїв в один і їх мініатюризації, досить наглядно проявила себе в еволюції мобільних телефонів, які з простого телефону перетворилися на справжні мультимедійні комбайни - смартфони. Випущений у 2007 році тією ж фірмою Apple iPhone започаткував кардинальні зміни у інтерфейсі - програмі-посереднику між людиною та електронним пристроєм. На відміну від маленького iPhone, який легко розміщується в кишені, iPad  має інший форм-фактор - за своїми розмірами та вагою він близький до звичайної книги. І це той самий випадок, коли, як кажуть, розмір та вага маєють значення. Адже читати книгу, або переглядати фільм на екрані мобільного телефону досить незручно, а весь час носити з собою важкі ноутбуки доволі  обтяжливо. Проте екран, розміром з книгу, як у iPad, є для нас комфортним й звичним - адже саме такий розмір є результатом багатовікового розвитку книжної культури.

Крім того на чутливому сенсорному екрані можна не лише набирати текст, а й малювати, грати на музичних інструментах, редагувати відзняте фото та відео. І хоча деякі фахівці вважають iPad пристроєм призначеним, перш за все, для комфортного споживання інтелектуального контенту, проте наявність кількох сотень тисяч найрізноманітніших программ для нього свідчить, що iPad став і пристроєм для творчості - полотном для малювання, музичним інструментом. iPad все активніше використовують у освітньому процесі - деякі навчальні заклади навіть видають його своїм учням та студентам. В сусідній Росії розроблений спеціальний планшетний комп’ютер, який повинен замінити шкільні підручніки.

Давньогрецькі філософи та вчені у бесідах з учнями часто малювали пальцем на піску, доводячи теореми або ілюструючи свої думки. І сьогодні палець людини - «вказівний перст», як інструмент для керування мобільними пристороями, став кінцевою ланкою у еволюції різноманітних пристроїв-посереднікив, які мали полегшити спілкування людини з комп’ютером - світлове перо, клавіатура, мишка. Керування віртуальним всесвітом одним лише порухом пальця - це чи не найяскравіша ілюстрація маклюенівського погляду на медіа, як на продовження людського тіла у часі та просторі. А інтуїтивність комп’ютерного інтерфейсу iPad дозволяє легко працювати на ньому як дітям, так і їхнім батькам, і навіть бабусям та дідусям.

В 2011 році, після виходу наступної моделі iPad 2, Джобс заявив про початок ери пост-РС, коли замість громіздких комп’ютрів нас всюди буде супроводжувати цифровий співбесідник - адже на черзі поява голосового управління iPhone та Ipad. А це наблизить планшетний комп’ютер до користувача, стираючи комунікативні бар’єри між ними, роблячи процес роботи  на ньому більше схожим на гру.

Та й сам iPad часом нагадує іграшку, коли не тільки діти, а й навіть дорослі та солідні люди перетворюються на homo ludens - «людину, що грається», втамовуючи наш природній потяг до гри, як до моделювання процессу пізнання Всесвіту, здолання перешкод на своєму шляху та пошуку істини.

Моженко Микола Володимирович

старший викладач КНУКіМ

 

 

«Мобільне телебачення як новий естетичний феномен»

 

Моженко Микола Володимирович,

пошукувач, викладач кафедри звукорежисури КНУКіМ

«Мобільна революція», пов’язана з повсякденним використанням мобільних пристроїв – мобільних телефонів, комунікаторів, смартфонів все більше впливає не лише на наше повсякденне життя, але й на естетику аудіовідеопродукціїї.

Перший патент на пристрій для мо­більного зв’язку був виданий в США ще в 1908 році Натану Стубблефільду. Але вперше телефонний дзвінок з використанням аналогового мобільного телефону здійснив 3 квітня 1973 року співробітник фірми «Моторола» доктор Мартін Купер. Бурхливий розвиток мобільних технологій розпочався наприкінці 90-хх років минулого століття з появою цифрових форматів мобільного зв’язку. Окрім функцій самого зв’язку мобільні телефони поступово отримували і додаткові мультимедійні можливості. Спочатку з’явилася послуга для надсилання коротких текстових повідомлень – SMS, потім до цих повідомлень стало можливим додавати звук і зображення (MMS). Незабаром користувачі вже могли слухати в своєму мобільному телефоні FM-радіо, mp-3 плеєр та знімати на вбудовані фото та відеокамери. З’явилися кармані персональні комп’ютери – КПК та смартфони, які, окрім функції мобільного зв’язку вже мали й певні елементи комп’ютеру – процесор та навіть спеціалізовані операційні системи - Symbian OS, Windows Mobile та інші. Тому абсолютно логічною виглядала поява в мобільних телефонах ще й телевізійного приймача.

Такий процес об’єднання різних медіа в одному мобільному пристрої отримав назву конвергенції (від латинського convergo — зближую). Але це не лише просте поєднання різних технологій. Воно створює й нові естетичні феномени, які випливають з його основних властивостей – мобільності, інтерактивності, доступу до Інтернету, можливості фото та відеозйомки. Невеликий розмір екрану мобільних пристроїв суттєво впливає на зміст мобільного контенту – відео- та телепрограм, спеціально призначених для перегляду саме на екрані мобільного телефону.

Четвертий екран.

Минуле ХХ сторіччя серед багатьох різноманітних титулів могло би отримати назву «сторіччям екрану». Розпочавшись з появою на рубежі XIX – XX сторіч кіноекрану, вже в середині сторіччя – в 50-60-хх роках воно вже стає «сторіччям телеекрану», а в 90-хх – екрану персонального комп’ютера. А на межі ХХ-XХI сторіч з’явився новий, четвертий за рахунком екран – екран мобільного телефону, здатний об’єднати в собі найрізноманітніші медіа.

На початковому етапі розвитку екранних технологій щоб переглянути кінофільм на великому екрані глядачі повинні були спеціально для цього йти до кінотеатру. Потім екран з’явився і в житлових помешканнях вже як екран телевізійний. Персональний комп’ютер додав екранним технологіям ще одну дуже важливу якість – можливість інтерактивної взаємодії та вихід до всесвітньої мережі – Інтернету, що перетворило екран з пристрою для перегляду кінофільмів та телепрограм на засіб комунікації. А поєднання ще й з мобільним телефоном перетворило його на екран, який зажди з вами.

	Кінематограф	Телебачення	Персональний комп’ютер	Мобільний телефон
Де можна дивитися?	кінотеатр	вдома	вдома та на роботі	всюди
Що дивитися?	репертуарний кінопоказ	програми телеканалів	будь-який контент	спеціалізовані ТВ-канали, завантажене відео
З ким?	колективно	сім’єю та індивідуально	індивідуально	індивідуально

Таблиця 1. Порівняння 4-х екранів

Проте, як кажуть, недоліки – це продовження переваг. Вперше регулярне мовлення мобільного телебачення було започатковане у 2005 році в Південній Кореї. Тоді ж сталі зрозумілими й певні технологічні обмеження цього медіа, які й вплинули на естетику мобільного контенту. По-перше, це досить високий рівень енергоспоживання мобільних пристроїв. Якщо у режимі телефону ємності акумуляторів вистачає на роботу на протязі кількох діб, то у якості телевізійного приймача мобільний телефон на сьогодні може працювати без підзарядки лише кілька годин. Інший недолік – досить маленький розмір екрану мобільного пристрою - лише кілька сантиметрів. На такому екрані на загальних планах практично неможливо роздивитися деталі. Тому, навряд чи мобільне телебачення витіснить традиційний кіноекран та телеекран домашнього телевізору, який, до того ж, постійно збільшує свої розміри, що дозволяє переглядати на ньому уже програми та фільми, зняті у високій чіткості (High Definition). Недаремно поєднання рідкокристалічних (LCD) та плазмових телевізорів з високоякісними акустичними системами об’ємного звуку (формату 5.1 та більше) отримало назву домашній кінотеатр.

Розважально-інформаційний контент, який можна дивитися по дорозі на роботу чи під час робочої перерви, стоячі у черзі, чи очікуючи на вокзалі, – ось медійна ніша саме для мобільного телебачення. Це можуть бути короткі випуски новин, 5-секундна реклама, прогноз погоди, біржові котирування та інша бізнес-інформація.

Окрім того, мобільне ТБ відкриває й новий ринок контенту, спеціально створеного для мобільних телевізорів. Він може включати в себе нові мобізоди (від поєднання англійських слів – Mobile та episodes) – невеликі епізоди (3-5 хвилин) популярних програм зміст яких враховує специфіку мобільного ТБ. Навіть такі популярні голлівудські серіали, як «Загублені» (Lost), «24» вже випускають й «мобізодні» версії кожної серії. За своїм стилем вони нагадують рекламні трейлери до кінофільмів – а інакше навряд чи можна втиснути в кілька хвилин «мобізоду» майже годинну серію. Стрімкий, «кліповий» монтаж, використання переважно крупних планів, великій розмір титрів, які легко читаються навіть на маленькому екрані мобільного присторою - все це, так би мовити, «родові» ознаки візуальної естетики мобільного телебачення.

Нові мобільні пристрої фірми Apple – телефон iPhone, плеєр iPod, планшетник iPad які, поки що, хоч і не підтримують мобільне телебачення, проте завдячуючи своєму вишуканому дизайну інтерфейсу та великій кількості прихильників, так би мовити, «диктують моду» у сфері споживання спеціалізованого мобільного контенту.

До речі, вже й в програмному забезпеченні для відеомонтажу з’являється підтримка створення контенту для мобільних пристроїв. Наприклад, в Adobe Master Collections CS5 є навіть окрема програма Adobe Device Central для роботи з мобільним контентом. А в Adobe Premiere Pro CS5 та Media Encoder СS5 є спеціальні налаштування, призначені саме для монтажу та перекодування відео для мобільних пристроїв.

Але все ж, головною перевагою мобільного телебачення є його інтерактивність. Ви не залишаєтесь просто пасивним глядачем, а можете приймати активну участь в програмі, яку в цей час переглядаєте. Ви можете проголосувати за того чи іншого учасника програми чи виконавця конкурсу, одразу замовити в телемагазині товар, який вам сподобався або висловити свою думку з приводу того чи іншого політика. Можна скористатися й виходом до Інтернету, якщо вам знадобиться необхідну в цю мить інформація. Ви можете також завантажити щойно відзняті вами на мобільний телефон фотографії чи відеоролики у такі інтернет-сервіси, як YouTube чи Fliсker, або розмістити їх у власному блозі. І при цьому, не обов’язково знаходитися вдома, перед екраном комп’ютера, а можна в цей час гуляти лісом або їхати в громадському транспорті.

Згідно з прогнозами аналітиків, до 2011 року у сфері мобільного мовлення відбудеться справжній вибух і кількість його користувачів може сягнути півмільярда(!) чоловік. Поступово розвивається мобільне телебачення і в Україні. Вже визначено, що національним стандартом мобільного мовлення стане DVB-H. Кілька українських каналів, наприклад інформаційний «24», вже ведуть мовлення у цьому форматі. Проводяться навіть фестивалі фільмів для мобільного ТБ. До речі, студент КНУКіМ (група ТБЗ-15) Павло Шпильовий отримав приз на одному з таких фестивалів.

Отже, поєднання (конвергенція) різноманітних цифрових медіа в одному мобільному пристрої плюс інтерактивність - ось найголовніші властивості мобільного, «четвертого екрану». Безперечно, у мобільного телебачення досить перспективне майбутнє й подальший розвиток своєї власної, «мобільної» естетики.

Опубліковано у збірнику “Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології: Зб, матеріалів Четвертої міжнародної науково-творчої конференції, Київ, 11-12 листопада 2010 р, – К.: ДАКККІМ, 2010, стр. 91-93

Что придет после iPad?

Интернет ресурс GIZMODO представил свою версию развития эппловских гаджетов

Аватарщина

Фильм “Аватар”, который соединил в себе новейшие кинотехнологии и архаичное, мифологическое повествование показал путь, по которому, в ближайшее время, будет двигаться мировое кино - все глубже и глубже в 3D - пространство, и все глубже и глубже - в подсознательные глубины человека.

Короче, заветам Эйзенштейна - верны!

Весь мир – как презентация

Мультимедийная насыщенность электронных документов – pdf-файлов, презентаций Keynot и PowerPoint, web-страниц эволюционирует к созданию гигантской презентации – окружающего нас мира, который мы все больше воспринимаем лишь через разнообразные медиа-каналы.